Винахід спирту – одна з «заслуг» алхіміків середньовіччя, які у пошуках «філософського каменя» зробили ряд важливих відкриттів і створили початок сучасної хімії. У виноградних винах алхіміки намагалися виявити і виділити «дух» вина, тобто властивість оп’яняти людину.
Їм вдалося відігнати шляхом дистиляції (від латинського слова «distillare» – стікання по краплі) спирт – невідому до цього летючу, легко займисту рідину пекучого смаку, з своєрідним запахом і сильно вираженими п’янкими властивостями. Ця рідина була названа латинським словом «spiritus», тобто дух.
Розбавлений спирт отримав спочатку застосування в медицині і був відомий під назвою «вода життя». Горілка, тобто водний розчин спирту, увійшла до побуту тільки в XVI столітті, а при Івані Грізному (1530-1584 рр.) вже стала на Русі предметом строгого обліку і казенного податкового обкладення.
З тих пір по суті нічого не змінилося: Російська імперія, а потім і СРСР не хотіли відпускати спиртовиробництво в «вільне плавання», тобто в приватні руки.
Хоча в сучасній Україні державні мужі дозволили приватним структурам робити горілку, але не спирт, на виробництво і продаж якого має монополію державний концерн «Укрспірт» та спиртні об’єднання, що також входять в концерн. Ось тільки, здавалося б, монопольне управління спіртзаводамі для більшості виробників спирту «виходить боком».
Об’єм товарної продукції в порівнянні з цінами по підприємствах концерну «Укрспірт» за січень-березень 2008 року склав 363 млн. грн., що на 28 млн. грн. менше, ніж за відповідний період минулого року, повідомляється на офіційному сайті концерну. За цей же період було виготовлено 6910 тисяч декалітрів спирту етилового, що на 8% менше, ніж за січень-березень 2007 року.
Більшість вітчизняних спіртзаводов – в жалюгідному стані. Але держава наполегливо не бажає віддавати галузь в приватні руки, побоюючись, як затверджують чиновники, активізації сірого ринку. Втім, водочникі пояснюють упертість чинуш саме заступництвом сірих схем.
Держава, щоб галузь повністю не загнулася, завжди робить тільки єдиний метод – підвищує ціни, ледве чи, не щороку. Останній раз стрибок відбувся в листопаді минулого року. Зараз спіртзаводи пропонують свою продукцію по 62-65 грн. за декалітр, тоді як ще в січні 2006 року 1 дав горючій рідині обходився в 31,5 грн.
Природно, на чергове підвищення ціни виробники горілки, основні клієнти спіртзаводов, відреагували загальним обуренням і ультимативними заявами. Асоціація СОВАТ в кінці минулого року, щоб втихомирити «Укрспірт», мала намір ініціювати у Верховній Раді України ухвалення документа, яким спиртні заводи України виключалися б з переліку підприємств, що не підлягають приватизації.
У асоціації упевнені, що приватизація спіртзаводов дозволить, зокрема, ефективніше боротися з тіньовими схемами реалізації спирту. За оцінками СОВАТ, тіньовий ринок спиртного продовжує рости, і до кінця 2007 року «тіньове» виробництво горілки складало близько 24%.
За даними Головного контрольно-ревізійного управління, в першому кварталі 2007 р. що перевіряв діяльність підприємств госконцерна «Укрспірт», найбільш поширеною схемою залишається реекспорт. Він полягає в наступному. Спирт вітчизняного виробництва в залізничних цистернах через Чопськую митницю експортувався до Угорщини.
Там його одержувачем виступала місцева експедиторська фірма «Євро – Транссиб Імпекс», яка за дорученням компанії «Aero Trans L.L.C» (США) відправляла спирт в адресу ОАО «Перечинській ЛВК» (Закарпатська обл.) на умовах давальницької сировини для виготовлення товарів, що не належать до підакцизної групи.
Для розрахунків при цьому використовувалися банки, зареєстровані в офшорах, а також в балтійських країнах, де діють спрощені правила для банківської діяльності.
Через такий нехитрий механізм в 2005-2006 рр., за даними ГЛАВКРУ, діяв Довжіцкий спіртзавод, який відвантажив для «Euro Trade Invest LLC» (США) 1,8 млн. дав спирту вартістю 38 млн. грн. З них 1,7 дав вартістю 37,7 млн. грн повернулися до України на Перечинській ЛВЗ через «Aero Trans L.L.C».
Ревізори з’ясували, що в подібній схемі також були задіяні Панський, Гайсинській, Уладьевській (все – Вінницька обл.), Крисоватській (Чернігівська обл.), Лохвіцкий і Жовтневий спіртзаводи. Звичайно, не варто нагадувати, що як експортери всі вони отримували з скарбниці мільйонні суми відшкодувань з держбюджету.
Втім, не всі підприємства спиртної галузі діють такими вишуканими методами. Деякі вважають за краще гнати спирт «наліво», просто не відображаючи його виробництво в обліковій документації.
Наприклад, Каменській спіртоводочний комбінат (Черкаська обл.), згідно з орендною угодою з ТОВ «Інвестиційна компанія «Бекас», не тільки надав виробничі площі, але і зобов’язався забезпечувати орендаря тепловою енергією. Причому робив це настільки щедро, що у результаті на обігрів «Бекаса» пішло 70 % всією теплоенергиі, спожитою підприємством.
Цікаво, що виявити присутність «Бекаса» ревізорам не вдалося ні в Києві по місцю реєстрації, ні в самому Каменськом. Відсутнє в цеху, що орендується, і устаткування для виробництва бетонних виробів. Хоча саме цією діяльністю фірма начебто займалася по документах. У абсолютних цифрах на обігрів «Бекаса» у спіртоводочного комбінату пішло 2,7 млн. кубометрів природного газу.
І така кількість, за підрахунками фахівців ГЛАВКРУ, цілком вистачило б для виробництва 0,525 млн. дав спирту вартістю 18 млн. грн.
Декілька скромніше діяло керівництво Іванковського спіртзавода (Черкаська обл.) – там, на обігрів ООО «Біополітех» витратили всього 40 % від загального об’єму спожитих енергоносіїв. Що характерний, «Біополітех» теж існував лише в документації спіртзавода. Виявити його присутність ні в Іванкове, ні в Києві, по місцю реєстрації, знову-таки не вдалося.
Тим часом списаний на фірму газ досить для виробництва 300 тис. дав спирту вартістю 10 млн. грн.
А зараз, найцікавіше. Вчора, 14 травня 2008 р., Кабмін запропонував ВР дозволити спиртним заводам експортувати спирт безпосередньо, а не через посередника – спеціально уповноважене державне підприємство.
Про це мовиться в законопроекті 2461 «Про внесення змін до статті 14 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обороту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», який був зареєстрований в парламенті 8 травня.
У разі ухвалення законопроекту, виробники етилового спирту дістануть можливість самостійно реалізовувати його на зовнішньому ринку на вигідних для себе умовах.
Це дасть підприємствам можливість мати справу з «живими» грошима, які підуть на модернізацію спіртзаводов. Ось таку саму можливість вони мали до 2006 року.
Саме у позаминулому році парламент вніс зміну до Закону «Про державне регулювання виробництва і обороту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», згідно якому підприємства-виробники спирту зобов’язані з початку 2006 року експортувати продукцію тільки через держструктуру, уповноважену на це Кабінетом міністрів.
До цього спіртзаводи самі продавали продукт.
Експортером призначили Київське обласне державне об’єднання спиртної і лікероводочной промисловості (Киевспіртоб’едіненіє) – не далеко найкрупнішого і успішнішого оператора в своєму сегменті і концерн «Укрспірт». Більш того, обласній компанії рішенням уряду віддали на відкуп і внутрішній ринок.
Сьогодні спіртзаводи платять комісію Киевспіртоб’едіненію, яка складає 1,5-5% від суми операції. Щодня в середньому кожен спіртзавод відвантажує спирт на суму близько 400 тис. гривень. А значить, з одного підприємства обласне спіртоб’едіненіє фактично ні на чому заробляв до напівмільйона гривень щомісячно.
І хоча Антимонопольний комітет (АМК) на початку лютого 2006 року виніс попередження «Укрспірту» з розпорядженням негайно відкликати лист, яким концерн зобов’язав всі заводи вести торгівлю спиртом тільки через Київське обласне об’єднання, ліцензії ніхто не відміняв.
Поява на ринку оптової торгівлі спиртом посередника-монополіста говорить про те, що «Укрспірт» акумулював великі фінансові потоки в одному підприємстві. І воно фактично є годівницею для «Укрспірта» і Мінагрополітіки.
Перешкоджаючи вільному експорту спирту (заборона видачі ліцензії і зобов’язання торгувати продукцією через посередника), держава віднімає у заводів прибуток і позбавляє їх засобів на модернізацію. Маловірогідно, що підприємства субсидуватиме концерн «Укрспірт», який не бачить іншого шляху поліпшення роботи галузі, окрім як підвищення ціни спирту.
Безумовно, спіртзаводи зовсім не проти такого підвищення, припускаючи виручити за рахунок цього додаткові засоби. Проте такі рішення ведуть галузь в безвихідь.
Якщо законопроект ‘2461 приймуть у Верховній Раді, то це ще нічого не означає. Спіртзаводи те залишаться державними зі всіма витікаючими звідси наслідками. Як видно з вище перерахованого фактажа – «Укрспірт» дуже ефективно продає продукцію. Ось тільки не для бюджету, а для своєї кишені.
Державний менеджмент в спиртній галузі неефективний або все зводиться до банальної крадіжки, і держава не може успішно управляти спиртною галуззю. Вже сьогодні близько тринадцяти заводів з вісімдесяти – фактичні банкроти, ще тридцять – нерентабельні. В той же час алкогольна промисловість показує високі темпи зростання.
Приватизація спіртзаводов не вирішить відразу всіх проблем, проте це єдино правильний шлях. В першу чергу можна було б приватизовувати самі неліквідні підприємства. Виробникам алкоголю дешевше реконструювати завод, чим побудувати новий.
Необхідно дати спиртній галузі нормально розвиватися, інакше вже через декілька років українські компанії споживатимуть виключно імпортний спирт.
Операція Заспиртуй посередника →
admin :: Січ.10.2009 ::
Законодавче регулювання виробництва спирту ::
